а і правових інститутів із регульованими ними суспільними відносинами;
   - дослідження функцій права є переважно якісним аналізом його соціальної дії (фактичного результату);
   - функції правової системи потрібно досліджувати в цілому, а не лише стосовно окремих галузей та інститутів;
   - вивчення функцій права усуває елемент суб'єктивізму, пов'язаного з оцінкою результатів дії правових норм порівняно з їх цілями.
   Слід взяти до уваги, що навіть соціальне керування в цілому навряд чи можна характеризувати лише як цілеспрямовану діяльність. Слід говорити про динамічне співвідношення систем прийняття рішень та інших видів суспільних дій, які можна назвати незапланованими, стихійними. Останнє має відношення і до правового регулювання. Правові норми - це не разове управлінське рішення, а розпорядження, що діє протягом тривалого періоду та впливає на мотивацію людських вчинків. І прийняття правової норми - це не лише, а часом і не стільки засіб досягнення конкретної мети, скільки зміна соціальної ситуації, у якій діють люди. Тому оцінка ефективності права з погляду досягнення мети має обмежений характер. Обмеженість оцінки ефективності правових норм деякою мірою врівноважують дослідження реальних функцій права, його галузей та інститутів, включаючи не тільки позитивні, а й небажані наслідки дії норми.
   Провідною, основною і визначальною є функція інтеграції, взаємодії соціальних утворень. Правова система шляхом взаємодії із суміжними соціальними системами - економічною, політичною, моральною та ін. - мусить діяти для досягнення основної мети - забезпечувати й захищати інтереси людини, а тим самим - і всього суспільства. Вона організовує, стимулює поведінку та діяльність людей таким чином, щоб люди були солідарні з прогресивними загальнолюдськими демократичними нормами.
   Усі інші функції є допоміжними, додатковими стосовно цієї

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>