охоронних органів та інші. Всі ці зв'язки та відносини норми права і слід ґрунтовно вивчати, адже, як відомо, кожне явище проявляє свою сутність, зокрема, у взаємозв'язках, взаємодії з іншими явищами і процесами.
   Один із провідних представників системного і функціонального підходів у соціології та юриспруденції, який трактував право як генералізований засіб комунікації, - Н. Луман - розглядав комплексність як властивість соціальної системи відтворювати свої елементи, впорядковувати зв'язки між ними, а також здатність системи пристосовуватися до складності зовнішнього середовища. Система, на його думку, повинна мати такий рівень комплексності, щоб бути здатною реагувати на будь-які зміни середовища. Зміни самої системи відбуваються через співвіднесення елементів (подій). Для цього вона виробляє два способи: структуру (упорядкування зв'язків між елементами) і процес (відтворення нових елементів-подій, які не мають тривалості у часі).
   З урахуванням сказаного вище уявляється слушним представити комплексний підхід до пізнання соціально-правових явищ як сукупність процедур і аспектів аналізу:
   1) визначення структурних характеристик правового феномену, дослідження рівнів і механізмів його структурної організації (структурний аспект);
   2) аналіз діяльнішої структури правового феномену, зокрема характеристика суб'єктів правовідносин (діяльнісний аспект);
   3) визначення місця і ролі правового явища в системі суспільних відносин, аналіз функціональних зв'язків даного явища з іншими соціальними явищами і процесами (системно-функціональний аспект);
   4) аналіз політичної, ідеологічної, економічної, моральної та іншої ситуації, яка виникає у зв'язку з існуванням правового феномену в конкретних умовах місця і часу (ситуаційний аспект);
   5) аналіз соціально-культурного контексту правового феномену (соціокультурний аспект).
   Вивчення

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>