фактора стосовно не лише громадян, але й самої держави, її органів і посадових осіб. Це випливає з провідного принципу правової держави: взаємної відповідальності держави та громадянина. Усе це дає підставу стверджувати, що право, маючи тісний зв'язок із державою, становить собою соціальну цінність і виконує в суспільстві самостійні функції.
   При характеристиці складу й класифікації функцій права потрібно виходити з таких положень:
   - право як надбудовне явище в кінцевому підсумку детерміноване матеріальними умовами життя суспільства і зі зміною цих умов перетворюються його функції. У цьому змісті функції права похідні від системи суспільних відносин, хоча й залежать від специфічних властивостей і змісту самого права;
   - право - продукт свідомої діяльності людей, спрямованої на забезпечення й охорону особистості, соціальних груп, досягнення загальних цілей соціального розвитку. В цьому змісті правове регулювання суспільних відносин так чи інакше пов'язане з розв'язанням завдань, що їх ставить перед ним життя на певному етапі історичного розвитку;
   - право є одним із елементів соціальної системи, що впливає на всі її складові частини.
   Ось чому функції права потрібно розглядати в системі соціального керування нерозривно з економічними, власне соціальними, політичними та ідеологічними факторами розвитку суспільства. Об'єктивним критерієм класифікації функцій права служать основні види суспільних відносин, що визначають структуру суспільства. Право має самостійне значення в житті суспільства й виконує свої функції методами і засобами, що відповідають його властивостям і місцю в суспільній структурі.
   Вивчення функцій правової системи є одним із напрямів аналізу їх соціальної дії. Такий підхід ґрунтується на тому, що:
   - вивчення найважливіших функцій правової системи по суті є вивчення закономірних зв'язків галузей права

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>