ки його застосування. Недосконалий закон не дістає схвалення в суспільній правосвідомості, те саме варто сказати і про юридичну практику, якщо вона слабує на серйозні дефекти. Разом із тим низький рівень суспільної правосвідомості може звести нанівець дію найдосконалішого закону. Виходячи з цього, правова норма, щоб бути ефективною, повинна конструюватися з урахуванням існуючого рівня правосвідомості населення. Але це зовсім не означає, що правову норму треба підганяти під ті чи інші дефекти правосвідомості, це лише висуває додаткові вимоги до механізму застосування закону, вказує на необхідність дотримання норми такими засобами, які б компенсували виявлені дефекти правосвідомості. Вивчення ефективності правових норм має соціальне-юридичний характер, через те такого роду методика дослідження повинна будуватися з урахуванням теорії і методів як соціології, так і правознавства.
   Процес вивчення ефективності норм права пов'язаний з вирішенням багатьох проблем. У загальному вигляді їх можна поділити на дві основні групи. До першої групи належать проблеми, що стосуються самого поняття ефективності дії правових норм, її критеріїв, умов тощо, їх вирішення дає можливість відповісти на питання, що саме варто виміряти в конкретних дослідженнях ефективності. Але цього ще не досить, щоб відповісти на питання чи є та чи інша норма ефективною. Адже для отримання такої інформації важливо також знати, як, яким чином здійснювати вимірювання ефективності, щоб забезпечити надійні результати. Інакше кажучи, необхідно вирішити досить широке коло питань, пов'язаних з розробкою засобів і прийомів вимірювання ефективності, тобто методики такого вимірювання. І тут відкриваються широкі можливості для творчого співробітництва соціологів і юристів.
   В зв'язку з вищесказаним наведемо тезу про те, що найважливішим елементом наукового обґрунтування

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>