формації про громадську думку, як всенародне обговорення, має ті самі недоліки, що і звичайне вивчення громадської думки на основі листів і звернень громадян, яке дає можливість, як правило, фіксувати позицію лише найбільш активної частини населення, або тих, чиї інтереси ущемлено. Крім того, саме по собі з'ясоване в процесі обговорення співвідношення позицій «за» і «проти» тих чи інших концептуальних ідей або конкретних статей законопроекту може досить суттєво відрізнятися від реального стану речей. Адже текст закону - це не соціологічна анкета, яка спеціально орієнтована на рівень сприйняття респондентів і виключає можливість подвійного тлумачення відповідей. А впевненості в тому, що населення розуміє зміст того правового акту, який воно оцінює, немає і тому неможливо адекватно виявити реальну позицію населення. Тому і результати всенародних обговорень, які проводились, скоріше за все, були досить залежними від реальності.
   Разом з тим, як додаткове джерело інформації про громадську думку всенародні обговорення можуть мати важливе пізнавальне значення, коли роботу з їх узагальнення та аналізу результатів буде поставлено на солідне наукове підґрунтя.
   Підключення соціологів до вивчення, обробки та інтерпретації надзвичайно багатого емпіричного матеріалу, накопиченого в процесі всенародних обговорень законопроектів, надасть більш якісну інформацію, ніж та, яку законодавець отримує за традиційного підсумовування таких обговорень. Наприклад, застосування контент-аналізу листів і звернень громадян надало б можливість не тільки виявити позиції «за» і «проти» з приводу різних положень законопроекту, а і з'ясувати ту міру розуміння проблеми, яка міститься за цими оцінками, визначити інтенсивність альтернативних думок, міру активності прибічників різних поглядів тощо. Але і в тих випадках, коли проект стає законом, роботу із

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>