овою для розлучення. Угоди між подружжям, що обмежують їхнє конституційні права, є недійсними (ст. 22 Конституції України).
   Ст.20 КпШС надає кожному з подружжя право вибору місця проживання. Це правило відповідає вимогам ст.33 Конституції. Закон не зобов'язує подружжя спільно проживати. Це положення має практичне значення для рішення ряду питань, наприклад, про право одного з подружжя на житлоплощу, займану іншим з подружжя. Якщо подружжя не проживає разом, то один з подружжя не має право на житлоплощу, займану іншим з подружжя, за винятком випадків, коли житлове приміщення належить дружинам на праві загальної власності.
   Разом з тим спільне проживання подружжя відповідає інтересам родини в цілому, нормальному вихованню дітей.
   Законодавство містить ряд норм, що сприяють спільному проживанню подружжя. Так, якщо подружжя закінчують вищий чи середній спеціальний заклад, то за їхнім бажанням вони підлягають розподілу в одне місто чи район. Один з поружжя може бути прописаний на житлоплощу іншого незалежно від розміру житлової площі.
  
   38. Захист особистих прав подружжя.
   Згідно ст. 62 "Захист прав, що виникають зі шлюбних і сімейних відносин, здійснюється судом, органами опіки і піклування й органами реєстрації актів цивільного стану.
   Захист прав, що виникають зі шлюбних і сімейних відносин, здійснюється також товариськими судами, трудовими колективами, профспілковими й іншими громадськими організаціями у випадках і в порядку, установлюваних законодавством."
   Під захистом сімейних прав варто розуміти передбачені законом заходи, здійснювані державними, як правило, судовими й іншими органами, спрямовані на визнання сімейних прав, відновлення цих прав, припинення дій, що порушують право.
   Заходи сімейно-правової відповідальності можуть застосовуватися тільки до членів даної родини. Треті особи у випадку

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-168 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>