строї диспропорції чоловічого і жіночого населення і тому держава надавала матерям, які самі повинні виховувати дітей, моральну і матеріальну підтримку.
   Прийняття Указу від 8 липня 1944 року викликало велику кодифікаційну роботу в Україні. Зокрема, 15 вересня 1945 р. Президія Верховної Ради України прийняла Указ, який вніс багато змін до Сімейного кодексу України. Було виключено вказівку на право подружжя приймати при вступі в шлюб з'єднане прізвище, також встановлювалося правило, за яким для збереження після розлучення шлюбного прізвища згоди другого з подружжя не потрібно і до дошлюбного прізвища розведений з подружжя повертається тільки в тому випадку, коли сам цього забажає.
   Важливе значення також має Указ Президії Верховної Ради України від 7 квітня 1951 року, який розширив коло взаємно аліментованих осіб з числа родичів (від 3 до 10).
  
   5. Розвиток сімейного законодавства про шлюб та сім`ю в 1967-70-х рр. Кодекс про шлюб та сім`ю України 1969 р.
   Шлюбно-сімейне законодавство не стояло на місці, а розвивалось далі.
   27 червня 1968 року були прийняті Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про шлюб і сім'ю (далі Основи), які по-новому вирішили цілий ряд питань сімейного права. Основні завдання даної галузі права були викладені в статті 1 Основ: подальше зміцнення сім'ї, побудова сімейних відносин на добровільному шлюбному союзі жінки і чоловіка, на вільних від матеріальних розрахунків почуттях взаємної любові, дружби і поваги всіх членів сім'ї, виховання дітей сім'єю, всемірна охорона інтересів матері і дітей і забезпечення щасливого дитинства кожній дитині, виховання почуття відповідальності перед сім'єю та інше. Основи складалися з п'яти розділів:
   — загальні положення;
   — шлюб;
   — сім'я;
   — акти громадянського стану;
   — застосування радянського законодавства про шлюб і сім'ю до

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-168 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>