tium iura obscura, reo favendum est potius quam actori - коли права сторін неясні, слід підтримувати відповідача, а не позивача. In dubio mitius - в сумнівних випадках - більш м 'яке рішення. In dubiis reus est absolvendus - якщо є сумнів, підозрюваний звільняється від переслідування. Testis unus, testis nullus - один свідок - не свідок. Nemo debet bis puniri pro uno delicto - ніхто не може бути двічі покараний за один і той же делікт.
   За заздалегідь несправедливе рішення суддя відповідає власним майном. Виявлена неповага до суду тягне за собою карну або матеріальну відповідальність.
  
  
   2. Загальне поняття про легісакційний, формулярний та екстраординарний процеси
  
   Легісакційний процес (leges actio) - найстародавніша форма цивільного процесу. Проіснував до близько 126 р. до н. е. Стадія in iure починалася з того, що обидві сторони з'являлися до претора (кредитор був зобов'язаний забезпечити явку боржника).
  
   Мова йде не про те, щоб силою доставити відповідача в суд. Римське право вважало, що Fatetur faci-noris, qui indicium fugit - зізнається в злочині той, хто уникає суду. Тобто ухиляння відповідача від зустрічі з претором чи суддею не могло бути перепоною для правосуддя. Магістрат (претор) міг на свій розсуд навіть ввести позивача у володіння усім майном відповідача. Цей порядок застосовувався у випадках, коли: а) відповідач зумисно переховувався, б) зробивши поручительство (vadimonium), не з'являвся у призначений термін, в) просто був відсутнім на суді (D. 42. 4. 7. 1). Але позивач повинен був надати відповідачеві можливість явки в суд, наприклад, позичити віслюка кульгавому чи носилки - розбитому паралічем.
  
   Далі позивач виголошував суворо визначену словесну формулу і торкався спеціальною паличкою, т. зв. віндик-тою спірної речі чи її символічної частини (наприклад, шматка дерну, якщо спір йшов про земельну

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>