з-під батьківської влади чи відданий в усиновлення» (D. 1.7.3). У такому випадку символічному трикратному продажу у рабство віддавався вищий магістрат наймогутнішої держави світу!
  
   Закони XII Таблиць встановлювали, що син, проданий батьком у рабство і звільнений на волю покупцем, повертався під батьківську владу. Але тричі проданий у рабство і тричі звільнений на волю син уже під владу батька не повертався і ставав особою sui iuris (Leg. XII tab., IV, 2). Згодом преторське право повернуло еманципованому сину право на успадкування - у формі «вводу у володіння» з наступним набуттям домі-нія давністю володіння (див. G. III. 25-32). У VI ст. відпала необхідність у формальностях процедури еманципації: були допущені emancipado per rescriptum principis (так звана emancipado Anastasiana), а також еманципація шляхом звернення до суду (emacipado lusdnianea).
  
   У ранній період римської історії батько мав право життя і смерті (не кажучи уже про покарання) своїх нащадків, наприклад, міг просто викинути новонародженого. Цікаво, що коли син, кінь чи раб громадянина отримував перемогу на змаганнях, нагороду у вигляді лаврового вінка отримував pater familias (X. 7). Син прирівнювався до раба (чи тварини) і у питанні про відповідальність за завданий збиток. Батько і власник міг або виплатити суму збитку, або видати винного для покарання (XII. 2). Павел визнавав за батьком право убити підвладну йому (і навіть передану ним під владу чоловіка) дочку, упійману на перелюбі. Зрозуміло, що можливе батьківське свавілля чи, навпаки, його байдужість щодо долі сина-порушника, завжди стримувалися засобами морального впливу з боку оточуючих.
   Наприкінці періоду Республіки і на початку Імперії був введений ряд прямих обмежень прав pater familias на дітей. Зокрема, право продавати дітей було обмежене випадками крайніх злиднів і поширене лише на

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>