'являється і такий цивільно-правовий інститут, як дошлюбний подарунок чоловіка - donatio ante nuptias. Як правило, розмір цього дошлюбного подарунка дорівнював приданому дружини.
  
   Подарунок між подружжям (чоловік — дружині чи навпаки) дійсним не визнавався. Цьому надавалося обґрунтування, виходячи з категорій моралі: шлюб повинен бути заснований на коханні, а не на користі, пошуках вигоди (D. 24.1). Подарунки у шлюбі можуть приховувати проституцію — коли партнера кожного разу від розриву утримують грошима чи багатими дарунками. Проте, в разі, якщо даруватель такого подарунка помер, не встигнувши висунути вимогу про його повернення, цей пошлюбний подарунок визнавався дійсним, право власності переходило до пережилого члена подружжя.
  
   «Хоча придане перебуває в майні чоловіка, воно належить жінці» (D. 23.5. 75). Чоловік не має права його відчужувати (за т. зв. Юлієвим законом часів імператора Августа - G. II. 63) проти волі дружини, рівно як не має права відчужувати власний дошлюбний подарунок. У разі можливого розлучення, придане та дошлюбний подарунок відіграють роль своєрідної застави - якщо винен чоловік, і придане і подарунок отримує дружина. Винна у розлученні (перелюб, чаклунство тощо) вона -придане і подарунок залишаються у власності чоловіка. Та частка приданого, яка надходила бездітній дружині від її батька - т. зв. «вихідне» (на відміну від «пришлого», даного ким завгодно) - у разі її смерті поверталася батькові — «замість утішання» (solacii loco), щоб, «втративши дочку, він не страждав ще й від майнового збитку» (D. 23. 3. 6, pr. Pomp.). Для матері померлої жодне подібне втішування законом не передбачалося.
   Отримання приданого накладало обов'язки на чоловіка. Речі, які надані в придане і зважені, пораховані і виміряні, знаходяться на ризику чоловіка» і він при розірванні шлюбу (без вини дружини) повинен

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>