ного проживання та ведення господарства, якщо застосовувати звичні нам уявлення), то шлюб не відбувся. Вище згадувалося, що в шлюбі cum manu дружина перебувала на становищі дочки, в шлюбі ж sine manu мати та її діти взагалі не перебували в агнатському спорідненні (їх спорідненість була кровною, когнатською). Що ж стосується прийомних дітей чоловіка чи його дітей від першого шлюбу, то, внаслідок відсутності як агнатської, так і ког-натської спорідненості, їх цивільно-правові відносини з мачухою взагалі розглядалися як відносини чужих людей. Тим самим більш простий шлюб «без руки» ускладнював і без того непросту картину співвідношення двох відліків спорідненості - агнатської і когнатської.
   Припинення шлюбу відбувалося в результаті смерті одного з членів подружжя або втрати свободи чоловіком чи дружиною (громадянська смерть), або втрати одним із членів подружжя громадянства (в разі, якщо у рабстві внаслідок полону опинилися обидва члени подружжя, то їх шлюб вважався неперериваним), або розлучення. Окремі історики права вказують ще на одну можливість розірвання шлюбу - внаслідок такої capitis deminutio minima, яка переводить чоловіка в розряд агнатських родичів дружини (зокрема, в разі усиновлення зятя тестем). Така можливість видається швидше гіпотетичною, хоча потрібно пам'ятати, що призначення імператорами своїх наступників часто проходило саме через їх усиновлення.
   При шлюбі з чоловічою владою вимагати розлучення міг лише чоловік (але також і pater familias чоловіка), що не виключало зловживань з цього боку. Згодом законодавство чітко визначило достатні підстави для того, щоб чоловік у шлюбі cum manu міг поставити вимогу розлучення. Вказаними підставами слугувало порушення подружньої вірності дружиною, чаклунство на дітей та -певний час - ще й утруднення чоловіку доступу до спиртного. Таке розлучення відбувалося

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>