вказане право спадкування. Мати чи мачуха в такому шлюбі займає стосовно дітей місце сестри (G. III. 14. 24, 33). Відповідно, невістка перебуває на становищі онуки, дружина внука — правнучки тощо. Ці набуті в шлюбі права стосувалися не стільки самого шлюбу (в такому випадку він просто був би неможливим — батька з дочкою), скільки вступу у фамілію чоловіка на місце «свого» спадкоємця — in sui heredis locum. Жінка ставала «як би своя» — quasi sua.
  
   Коемпцію іноді зображають суто плебейською формою шлюбу. Вона зберігалася ще у часи Гая, проте юристи III ст. н. е. уже не вважають її чинним інститутом (хоча вона ще епізодично згадується у творах Папініана та Павла).
   По-третє, це могло відбутися через usus (звичай), тобто в результаті непереривання шлюбу sine manu протягом трьох обумовлених днів - ніби за набувальною давністю володіння».
  
   Через користування,— пише Гай,— поступала під руку та, що протягом року без перерви будучи заміжня, вперто трималася цього стану (quae anno continue nupta perseverabat), бо вона в результаті річного володіння набувалася через користування, переходила в фамілію чоловіка і заступала місце дочки» (G. I. 111).
  
   Ця форма шлюбу відмерла чи не найраніше: Гай говорить про неї як про форму, частково відмінену законом, частково забуту.
   Шлюб sine manu укладався за звичайною згодою сторін і цим дещо нагадував конкубінат. «Засвідчення» шлюбу перед не менш як сімома свідками, дорослими римськими громадянами, як єдина формальність, що підтверджує його законність, згадується Гаєм (1.29). У Ди-гестах питання ставиться навіть простіше: consensus facit nuptias - шлюб здійснюється угодою (D. 35. 1. 15), але за цим має бути обов'язково здійснене deductio feminae in domum mariti - введення дружинну дім чоловіка.
   Юрист Павел вважає, що у разі, якщо дружина у дім чоловіка введена не була (не було факту

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>