ть інша сторона має право вимагати повернення здійснених нею аналогічних дарів.
   Шлюб cum manu укладався одним з трьох можливих способів. По-перше, це міг бути урочистий ритуал з присутністю жерців - pontifex maximus і flamen Dialis та 10 свідків (які, можливо, представляли найдавніші 10 курій даної триби).
  
   Такий ритуал називався конференція (від farreus panis — полбяний хліб, жертва Юпітеру Полбяному). Походження від такого освяченого шлюбу було умовою для зайняття жрецьких (фламінських) посад (G. 1.112). Зрозуміло, що найбільшого поширення такий шлюб дістав у середовищі сенаторів і нобілітету — тих, хто міг планувати своїм дітям державну кар'єру.
  
   Деякі історики вважають, що конфареація (confarreatio) була чисто патриціанською формою шлюбу, ніколи не доступною плебеям. Лише особа, народжена в такому шлюбі, могла займати посади rex sacrorum і flamen dialis.
   По-друге, вдавана купівля дружини у її pater familias за правилами манципації - присутності вагаря з вагою та 5 свідків, виголошенням певних, суворо формальних словесних конструкцій. Такий шлюб називався коемпцією і був позбавлений будь-якого сакрального змісту. Зазначимо, що деякі класики пізньоримської епохи трактували коемпцію (coemptio) як обряд взаємної купівлі чоловіком дружини і дружиною чоловіка.
  
   Гай підкреслював, що, на відміну від звичайної манципації, коемпція не тягне за собою рабського становища (servilius condicio); він пояснює цю розбіжність різницею в словесній формулі-verba (1.123). Дружина в такому шлюбі опинялася при чоловікові на становищі дочки (apud eum filiae loco - G. 1.114), отримувала майнові права дочки. Оскільки жінка, згідно з нормами цивільного права, не могла спадкувати нікому іншому, крім батька і «єдинокровних» (тобто братів і сестер, розуміється, по батьку - G. III. 14; D. 38.16. 1.10), то саме коемпцією дружина набувала

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>