ивалось та удосконалювалось. Отже, маємо понад 2 тис. (!) років, протягом яких проходили перевірку і випробування часом ті чи інші правові інститути, відкидалося застаріле і замінювалося новим, удосконаленим. Напевно, жодна у світі правова система не може похвалитися подібними можливостями.
   4. У Римській державі авторитет правознавців перебував на висоті, недосяжній порівняно практично з усіма минулими і навіть сучасними державами світу. В період Республіки кар'єра юриста відкривала найширші можливості для амбітних вихідців з усіх верств населення, а для осіб, які не належали до сенаторської верстви, взагалі була єдиним можливим шляхом до найвищих державних посад. Досить згадати той авторитет і вплив, якими користувався Марк Туллій Цицерон, чиє походження з вершників було, здавалось би, занадто низьким для скільки-небудь успішної кар'єри в аристократичній Республіці, якою і був Рим. Посада префекта Преторія (своєрідного консультанта імператора з питань юриспруденції) була другою за значимістю в неписаному табелі про ранги Риму періоду імперії. Тим самим юриспруденція (а не бізнес, масова культура, військова справа тощо) протягом сторіч приваблювала найамбіційніших, найосвіченіших, найрозумніших громадян (у сучасних державах світу правознавство також забезпечує і високий суспільний рівень, і непоганий дохід, але багато потенційних геніїв ідуть у науку, комерцію, мистецтво і т. ін.). Титанічний результат цих спільних зусиль інтелектуальної еліти - і є римське право.
   5. Римське суспільство надавало праву виключну роль у справі розбудови держави і підтримання моральних устоїв. Право розглядалося не як інструмент досягнення корисливих цілей найбільш освічених чи заможних верств населення, а як інструмент справедливості. lustitia in suo cuique tribuendo cernitur - Справедливість полягає в тому, щоб кожному дати те, що

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>