ріднені шлюби не просто допускалися (як вимушений захід, наприклад, у випадку вагітності нареченої), але й були нормальним явищем.
  
   Цікаво, що у християнську епоху хресний батько та хресна мати також вважалися родичами, а їх діти і внуки не могли вільно одружуватися з похрєсниками та їх потомством. Пригадуєте, київського князя Ярослава Мудрого називали тестем Європи? Його сини і дочки користувалися таким успіхом на європейському ринку наречених ще й тому, що на XI ст. усі європейські династії - крім київської - були міцно пов 'язані подібними узами і на кожний «споріднений» шлюб доводилося роками добиватися згоди римського папського престолу.
  
   Серед братів і сестер визначали повнорідних (від одних батька і матері) та неповнорідних. Єдиноутробними називалися діти, які мали спільну матір, єдинокровними - спільного батька. Існувало і поняття свояцтва. Свояками визначалися родини жінки і чоловіка. Незважаючи на відсутність прямої кровної спорідненості, наступні шлюби між свояками також були утруднені, подібно до шлюбів між кревними родичами.
  
   2. Шлюб і його види
  
   Сім'я починалася з шлюбу. Незважаючи на гучні епітети (наприклад, Модестін стверджував: «Шлюб є союз жінки і чоловіка, спільність усього життя, єдність божественного і людського права»), насправді жінка в такому союзі займала підпорядковане становище.
   Шлюб поділявся на види: законний римський шлюб matrimonium iuris civilis та т. зв. matrimonium iuris gentium. Цей другий термін означав шлюб, що укладався між перегрінами та іншими вільними (наприклад, латинами, позбавленими ius conubii), які не мали права вступати в законний римський шлюб. Діти від такого шлюбу не отримували прав римського громадянина. Категорично заборонялися шлюби між римськими громадянами (громадянками) і перегрінами та іншими категоріями населення, які не мали ius conubii. Первісне (до

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>