ько і племінник). Пряма лінія буває нисхідною (від старшого до молодшого - батько -син-внук) та висхідною (навпаки, внук-син-батько-дід).
   Ступінь спорідненості визначався числом народжень, що утворювали цю спорідненість. Так, син був агнатом батька першого ступеня, внук - агнатом діда другого ступеня (між ними «стояв» батько із своїм народженням) і т. д. По боковій лінії до уваги бралася сума числа народжень до спільного предка. Брат і сестра (1 + 1 = 2, до спільного батька) перебували в ближчій спорідненості, ніж дядько і племінник (1 + (1 + 1) = 3), у свою чергу кузени ((1 + 1) + (1 + 1)) = 4, до спільного діда) - в ще дальшій, ніж дядько і племінник тощо. Цей підрахунок мав особливе значення для цивільного законодавства у двох аспектах. По-перше, наявність більш близького ступеня споріднення усувала від спадкування за законом віддаленіших родичів. По-друге, ступінь споріднення мав важливе значення при вступі у шлюб - пряме споріднення повністю виключало можливість шлюбу, побічне -первісне робило неможливими шлюби між родичами до шостого ступеня спорідненості включно.
  
   Згодом ситуація була значно пом'якшена, кровно-споріднені шлюби, особливо на селі, були реальністю, на яку мусив зважати законодавець. В Дигестах обговорюється такий юридичний казус. У заповіті було написано: той з двох братів, хто одружиться з двоюрідною сестрою, отримає 3/4 спадщини, хто не одружиться - 1/4. Але вона вийшла за іншого або відмовилася вступати у шлюб. Оскільки жодний з братів не одружився, чи отримають вони рівні частки спадщини, оскільки від них не залежало виконання поставленої умови (D. 19. 5. 23). Уже сама постановка питання - без жодного натяку на те, що заповіт повинен бути визнаний недійсним, оскільки суперечить законам чи моральним нормам (правило, обов 'язкове для усіх цивільних договорів), свідчить, що кровноспоріднені

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>