ізнялася від «природного», кровного (когнатського) споріднення (яке включало й родичів по матері) тим, що зміст агнат-ства був передусім правовим («агнатство — поняття правове» — agnatio iuris est nomen — пояснюють Юстиніа-нові Інституції IJ. 15). Тому громадянське право агнатства, на відміну від природного права споріднення, могло знищуватися переміною (зменшенням) громадянського правового статусу особи (G. І. 158—163).
  
   Дочка, яка вийшла заміж і стала членом іншої сім'ї, втрачала зв'язок зі своєю попередньою сім'єю і не могла претендувати на спадщину. І навпаки - приймак стає членом нової родини і після смерті pater familias претендує на свою частку спадщини на рівних підставах з синами (якщо успадкування відбувається за законом, а не за заповітом). Зрозуміло, що такий юридичний підхід суперечив природному бажанню батьків турбуватися про майбутнє своїх дітей. Розрив майнових відносин з вибулим членом сім'ї не сприяв також збереженню синівської турботи. Тому з часом агнатська родина була замінена т. зв. когнатською сім'єю, де визначальним став принцип кровної спорідненості. Одруження перестало розривати майнові відносини батьків і дітей, стало можливим успадкування і аліментування між родичами, що формально перебували під владою різних до-мовладик.
   Спорідненість, яка висходила в тому чи іншому коліні до спільного «батька сімейства» (іншими словами, спорідненість через осіб - чоловічої статі), називалася агнатською. Система агнатського споріднення мала свої ступені, тобто була ієрархічною, але - завдяки інституту усиновлення (він осмислювався як quasi adgnatio - G. II. 138) - відкритою.
   У агнатичній спорідненості римське цивільне право розрізняло лінії і ступені. Лінії бувають двох видів: пряма (прадід-дід-батько-син-внук і т. д.) та побічна (об'єднує людей, які мають спільного предка, наприклад, брат і сестра,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>