ещасних, Клавдій заборонив їм будь-коли подавати скарги на власних відпущеників.
  
   Патрон втрачав свої права, якщо: відмовляв вільновідпущеникові в аліментах; якщо збуджував проти нього судове звинувачення, яке погрожувало смертною карою; а також у випадках, коли патрон робив спробу на віддат-них началах передати іншій особі своє право на орегае вільновідпущеника.
   У часи Імперії вільновідпущеники часто робили стрімку кар'єру. Імператорам було вигідно призначати на ключові пости в державі власних вільновідпущеників, чиїм моральним та юридичним обов'язком було пошанування патрона. Склався інститут присвоєння вільновідпущеникам повної політичної правоздатності спеціальною на те постановою імператора, restitutio natalium (яка також звільняла їх від клієнтської залежності від патрона, давала повну правоздатність у сфері приватного права) або шляхом присвоєння імператором золотого персня (ius aureorum) з тими ж цивільно-правими наслідками.
   Особливо великим був вплив вільновідпущеників при дворі Клавдія І (41 - 54 pp. н. е.). Сини вільновідпущеників могли робити ще більш вражаючу кар'єру. Так, засновник Домінату імператор Діоклетіан (284 — 1 .V. 305), один з наймогутніших імператорів в історії Риму, був сином вільновідпущеника.
   Як бачимо, римське цивільне право допускало можливість просування людей по суспільній драбині і, відповідно, розширення чи звуження їх громадянських прав у найширшому спектрі - від раба до римського громадянина і навіть імператора. Це дозволяло ставити на службу державі і суспільству непересічних людей, незалежно від їх походження, - як уродженців Риму, так і учорашніх варварів, як рабів, так і вільнонароджених. Уже Август поповнив римський Сенат представниками родо-племінної знаті неіталійських провінцій. Наприкінці II ст. н.е. син вільновідпущеника Пертінакс (31.XII. 192 - 28.III. 193) вперше

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>