о громадянина, латина чи перегріна). Фактично це було фікцією, становище libertus'a завжди суттєво відрізнялося від статусу ingenuus'a, тобто вільнонародженого. В епоху Республіки лібертін не мав права вступати у шлюб з віль-нонародженою римлянкою, пізніше - від Августа до Юстиніана - з особою сенаторського звання. У І ст. н. е. лібертіни втратили право брати участь у народних зборах.
  
   Так, їм, зокрема, було заборонено нести військову службу у легіонах і лише у виклю чних випадках їх брали на службу у військовий флот. Оскільки для того, щоб балотуватися на нижчі магістратські посади квестора чи едила, потрібно було відбути не менше 10 військових кампаній на коні, вільновідпущеники в епоху Республіки автоматично не допускалися до будь-яких державних посад. Діти вільновідпущеників користувалися повним обсягом прав громадянина Риму.
  
   Вільновідпущеник був зобов'язаний надавати певні послуги своєму колишньому панові та його нащадкам (часто обсяг зобов'язань визначався спеціальним договором, що укладався при відпуску на свободу). У будь-якому випадку патрон мав право на obsequim - «пошанування» (під яким розумілося, наприклад, неможливість висунути позов проти колишнього власника); на орегае - «виконання послуг», включаючи у певних випадках і військову службу, та на bona - «майно», тобто успадкування частини майна вільновідпущеника, на аліментування — як самого патрона, так і його дітей та родичів. Останній обов'язок був взаємним, патрон повинен був надавати підтримку своєму вільновідпущенику в скрутних для останнього обставинах.
  
   3 часів Августа було заборонено за провини проти патрона обертати у рабство його колишніх вільновідпущеників. Тим часом, Свєтоній пише, що імператор Клавдій обертав у рабство тих вільновідпущеників, на котрих їх патрони скаржилися за невдячність. Коли ж до нього почали звертатися заступники

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>