гів - sacer esto, а тому поставленим поза законом.
  
   Для перегрінів діяло природне право (ius gentium), антична форма права народів. Існували окремі общини перегрінів, які користувалися римським шлюбним правом (ius conubii) або правом торгівлі (ius commercii). Юридичне перегріни перебували в Римі у віданні перегрінського претора, а в провінції - у віданні намісника. Після 212р. в Римській державі більше перегрінів не було, але даний статус зберігався за приїжджими жителями країн, з якими Рим підтримував дипломатичні стосунки і не перебував у стані війни.
   Набуття статусу перегріна досягалося народженням у сім'ї перегріна або в результаті висилки римського громадянина у місцевості, населені перегрінами, за злочини чи інші провинності. Так, у м. Томи (тепер Констанца) імператор Август заслав у 8 р. н. е. визначного поета Публія Овідія Назона (43 до н. е.- 18 н. е.), автора відомої «Науки кохання». Поет давав поради молодим ловеласам, як заводити знайомства («Если нет никакой (пылинки.-Aem.), стряхни никакую ...»), знайти коханку, обманути чоловіка і взагалі як краще крутити голову жінкам. Ці легковажні погляди на життя суперечили нормам моралі, що їх посилено нав'язував деградуючому римському суспільству імператор. Август сприйняв їх як насмішку над своїми законами щодо зміцнення сімейних уз. Овідія вислали до варварів: з римського громадянина він став перегріном.
   У сфері цивільно-правових відносин у себе на батьківщині перегріни користувалися власним національним правом. Відносини перегрінів з римськими громадянами або відносини перегрінів за межами їх територіальних общин (наприклад, єгиптян з галлами) регулював пере-грінський претор на основі права народів (ius gentium), тобто своєрідної квінтесенції правових систем підкорених Римом етносів.
   Перегріни могли отримати статус громадян Риму. Найчастіше такий статус

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>