ьке громадянство як винагороду за особливі заслуги, наприклад, охорону доріг, поставки армії тощо.
  
   За едиктом імператора Клавдія латин отримував право римського громадянства, якщо він збудує морського корабля, здатного уміщати не менше 10 000 модіїв зерна, і на цьому або змінному кораблі буде возити зерно до Риму протягом 6 років (G. 1, 3, 2). Слід прийняти до уваги ту обставину, що держава регулювала ціни на зерно у Римі і суворо карала будь-яку спробу спекулятивної наживи.
  
   Майнові суперечки усіх латинів вирішувалися у тих же судах і у тому ж порядку, що й спори римських громадян.
   Перегріни - це вільні люди, що не володіли правами римського громадянина чи латина. До Союзницької війни (90-88 pp. до н. е.) такий статус мали і римські союзники (socii), які не отримали статусу латинів. Згодом перегрінами вважалися жителі підкорених Римом територій, яких не обертали у рабів, а також чужоземці, що прибували з держав, з якими Рим мав відповідні договори (чужоземця з ворожої країни можна було обернути в рабство за правом primo occupanti, тобто первісного захоплення «нічийної речі»). Спершу перегріни були безправними, не користувалися найменшим захистом Римської держави. Поступово потреби налагодження економічного життя імперії вимусили законодавців визнати і цю групу населення та визначити її правовий статус.
  
   Первісно вихід був знайдений в інституті hospitium privatum. Він полягав у тому, що римський громадянин, ставши патроном іноземця, який потрапляв у становище клієнта, надавав останньому правову допомогу, здійснюючи в його інтересах утоди, захищаючи його інтереси перед римським судом. При цьому патрон діяв не як представник інтересів іноземця, а від свого імені. Добросовісне ставлення патрона до клієнта захищалося сакральним правом, віроломний патрон піддавався покаранню - його оголошували приреченим до помсти

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>