анів, закріплених за професіями: сенатори, вершники, міські декуріони , колони тощо. Особливо ці відмінності були відчутними у галузі державної служби та публічного права. Так, діти вершників розпочинали військову службу відразу з офіцерських посад, а представники низів могли дослужитися максимум до центуріонів . Представництво в суді інтересів землевласника міг здійснювати лише землевласник, а безземельного - будь-хто.
  
   3. Правове становище латинів і перегрінів
  
   Латинами первісне називали жителів Лаціума, тобто території Італії від долини нижньої течії р. Тібр до Аль-банської гори на узбережжі Центральної Італії. В 496 р. до н. е. латини були розбиті римлянами у битві біля Ре-гільського озера, і з 493 р. до н. е. стали вимушеними союзниками Риму. В 340 р. до н. е. Латинський союз повстав проти влади Риму, але був розбитий в 338 р. до н. е. Союзницька війна (90 - 88 pp. до н. е.) стала для латинів Апеннінського півострова вирішальною. В ході цього повстання більша частина італіків, об'єднавшись під проводом марсів та самнітів (за винятком етрусків та умбрів, що залишалися вірними Риму), створили самостійну державу з столицею, названою «Італія» (Корфіній), і розпочала активні бойові дії під гаслом здобуття повної незалежності. Оскільки Рим не міг добитися військової перемоги силою зброї, громадянство Риму було спершу надано тим латинським містам, які зберегли вірність метрополії, а згодом - усім міським громадам, котрі перейшли на бік Риму у цій війні - закони Іиііа та Plautia Рарігіа.
   Не отримали громадянства тільки жителі двох міст, та й то тимчасово. Після цього статус латина надавався особливими актами Римської держави населенню позаіталій-ських общин і цілих провінцій. Тим самим статус латина міг набуватися різними шляхами. По-перше, латинами ставали діти, народжені від шлюбу латинів. Дитина, народжена поза

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>