сту -настільки жорстокі, що воїни віддають перевагу смерті.
  
   По-четверте, римський громадянин міг звільнити свого раба з наданням йому статусу громадянина. (Про мотиви такого звільнення піде мова далі).
   П'ятою можливістю було усиновлення іноземця громадянином Риму.
   Громадянство втрачалося у разі: а) смерті особи; б) продажу у рабство (цивільна смерть); в) потрапляння у полон (у випадку повернення з полону громадянство поверталося, це мало назву ius postliminii); г) засудження за найтяжчі злочини; д) вигнання з Риму у місцевості, де проживали перегріни.
  
   У найдавніші часи громадянин міг бути проданий у рабство, але лише за межі Риму - «за Тібр» (доброчесні громадяни обґрунтовано побоювалися збереження в місті таких «скривджених» співвітчизниками мешканців). Магістрат мав право продати в рабство дезертира або громадянина, який ухилявся від цензу, обкрадений міг продати злодія, кредитор - неплатоспроможного боржника. В період Республіки ставав рабом громадянин, засуджений до aquae et ignis interdict! (досл. відлучення від води і вогню); в період Імперії - особи, присуджені до безстрокових каторжних робіт або висилки.
  
   Повна правоздатність громадянина охоплювала політичну, майнову і сімейну сфери. У політичній сфері вона означала право нести службу у регулярних військах (це дозволяло брати участь у розподілі військової здобичі та розраховувати на наділення землею з державного фонду після завершення служби), право брати участь у народних зборах (ius suffragii) та право висувати свою кандидатуру для обрання на посади магістратів (ius honorum).
   Політична правоздатність не залежала від сімейного стану - так, становище «особи чужого права», тобто підвладного pater familias, не позбавляло змоги претендувати на керівні посади у війську та державному апараті.
   Цивільна правоздатність поєднувала право вступати у законний

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>