додатково накладалося за наклеп, образу, грабунок, зловмисний обман (dolus malus), за шлюб, укладений проти волі тих, під чиєю владою перебували члени утвореного подружжя, за звідництво, двоєженство та двомужність (D. 3. 2.1).
  
   Законодавці і вищі посадові особи вважали своїм обов 'язком принизити честь та завдати шкоди матеріальному благополуччю таких людей. Так, наприклад, імператор Гай Калітула встановив щоденний податок на повій у розмірі плати за одні зносини до цієї ж статті закону було додано, що такому ж податку підлягають усі, хто раніше займався блудом або звідництвом, навіть якщо вони з того часу вступили у законний шлюб.
  
   Особи, визнані безчесними, не могли вступити у законний римський шлюб, обмежувалися у праві отримання спадщини. Середній ступінь безчестя, т. зв. turpitude, наставав як наслідок аморального способу життя - пияцтва, розпусти тощо. Така особа обмежувалася в спадкуванні.
   Нарешті, особа могла бути визнана in(te)stabilitas, тобто ненадійною. Так, свідок договору міг відмовитися на суді засвідчити його дійсність. У разі, якщо згодом виявлялася непорядність такої людини, суд міг заборонити йому на майбутнє виступати у ролі свідка, а також вдаватися до допомоги свідків при укладенні цивільних угод — права надзвичайно важливого в найдавніші часи, коли укладення більшості угод було немислимим без свідків. Пізніше intestabilitas стала покаранням ще й для осіб, винних у складанні та поширенні наклепів (carmen famosum).
  
   В усіх випадках каралася безчестям і забороною давати покази в суді неявка свідка, який уже дав обіцянку виступити з показами (Leg. XII tab., VIII. 22).
  
   Римляни визнавали безчесними і деякі професії. Так, вважалося: persona turpes gladiatores, lenae, meretrices, scaenici, тобто «ганебні особи гладіатори, звідники, повії, актори», мати з якими торговельні справи чи, тим паче,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>