мі, мукаючі і обдаровані мовою (instrumentum vocale). Юрист Ульпіан стверджував, що: «З точки зору цивільного права раби важаються ніким», servi res stint - раби є речами (Ulpianus, Regulae. 19.9). У свою чергу вільні члени суспільства мали неоднакову цивільну правоздатність і дієздатність.
   Правоздатність (в сучасному розумінні терміна) визначалася словом «caput». Повна правоздатність складалася з трьох основних елементів - status libertatis (стан свободи), status civitatis (стан громадянства), status familiae (сімейний стан). Лише особа з повним набором вказаних елементів (вільний, громадянин Риму, «батько сімейства») користувалася цивільними правами в повному обсязі. Ці права полягали в: 1. Праві вступати в законний римський шлюб (ius conubii) та 2. Праві торгувати (ius commercii), тобто укладати будь-які угоди, складати заповіт і приймати спадщину та бути власником рухомого та нерухомого майна. Римський громадянин міг користуватися усіма політичними правами, обиратися на найвищі посади в державному апараті (консула, претора), і при тому не користувався повним об'ємом цивільних прав, якщо він продовжував перебувати під батьківською владою свого pater familias.
   Зміни в будь-якому з названих статусів у бік погіршення мали назву capitis deminutio. Зміни статусу, в принципі, могли як підвищувати, так і понижувати статус особи. Наприклад, capitis deminutio maxima, тобто зміна в status libertatis, означала втрату стану свободи вільним членом суспільства (за тяжкий злочин, борги тощо), і, навпаки, не виключалося набуття стану вільної особи колишнім рабом (відпуск на волю, отримання волі за викриття убивства римського громадянина і т. ін.).
   Capitis deminutio media - це зміна в статусі громадянства: римський громадянин, висланий за злочин в місцевість, населену перегрінами, своє громадянство втрачав, хоча і без втрати

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>