яке має світовий авторитет, не завадило б ні пересічному громадянинові донедавна «соціалістичної» України, ні тим більше сучасному юристові, та й українському законодавцеві.
   Наведу ще один аргумент на користь висловленої тези. Дозволю собі зробити це у стилі Р. Рейгана (він, як відомо, майже кожен свій виступ розпочинав з анекдоту). Клієнт запитує свого адвоката: Мій сусід обізвав мене жирним Ідіотом. Що робити? Адвокат: А який річний дохід у вашого сусіда? Клієнт: 500 тисяч доларів. Адвокат: Раджу спробувати схуднути.
   На жаль, дуже частими є факти, коли діє неписане правило: «проти сили і грошей не попреш». Справедливість - штука дорога. Сучасний адвокат бачить своє головне завдання не стільки у пошуку істини, скільки у відстоюванні інтересів клієнта будь-якою ціною, включаючи вплив на свідків і суддів. Професійна етика такого адвоката примушує його застерігати свого клієнта від висунення тричі справедливого позову, якщо позиції відповідача є сильнішими з огляду на фінансові, владні та інші - неправові! -можливості.
   Римське суспільство підходило до своєї правової системи з дещо інших позицій. Вважалося, що виключне панівне місце Риму в тогочасному світі якраз і пояснюється досконалістю і справедливістю його правової системи порівняно з правом сусідів.
   Іншими словами, сила Риму - не стільки в силі зброї, скільки в силі його законів. Відтак будь-які зловживання в царині права відразу наштовхувалися на опір суспільства в особі преторів, а згодом - і імператорів. Крім того, просто неможливо уявити собі Цицерона, Папиніана чи Цельза, які намагаються хабаром задобрити претора чи суддю. Тим юристам потрібні були зовсім інші аргументи.
   Давно відомо: немає такого закону, який би задовольнив усіх. Практично кожний позивач вважає рішення суду стосовно відповідача надто м'яким. У свою чергу, як показують дані опитувань,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>