илкову звістку про його загибель на війні і призначила нового спадкоємця. Після відкриття спадщини син повернувся. Хто отримає спадщину? Складніший приклад (його пропонує Гай): якщо дикий звір поранений так, що його можна буде впіймати, чи відразу він стає нашим? У вказаному випадку думки навіть визнаних авторитетів розходяться (Див. D. 41. 7. 5. 1).
   (До речі, авторові відомий справжній випадок, коли підстрелений мисливцем заєць, тяжко поранений, вибіг на шосе і був підібраний водієм легковика, що якраз нагодився на місце пригоди! Цікаво, чи мав цей мисливець законне право протестувати? Зрозуміло, що в реальній практиці конкретного юриста подібні казуси могли ніколи і не трапитися, але важливим було саме уміння беззаперечно обґрунтувати обрану позицію).
  
   5. Кодифікації римського права
  
   За понад тисячу років юридичної практики накопичилися численні закони, сенатусконсульти, магістратські едикти, коментарі юристів та розпорядження імператорів. Можливими були ситуації, коли ті чи інші правові норми відверто суперечили іншим. Юристу-професіоналу високого класу просто необхідним було уміння орієнтуватися в цьому потоці документів з тим, щоб максимально успішно відстоювати інтереси свого замовника.
   Перші кодифікації імператорського законодавства мали приватний характер. Так, в 295 р. був складений т. зв. Кодекс Грегоріана (ким був Грегоріан - невідомо) - Codex Gregorianus, в якому були зібрані імператорські конституції, починаючи з Адріана (імператор в 117-138 pp. н. е.) і закінчуючи Діоклетіаном. Оригінальної системи укладач не розробив і з 19 книг, що з них складається цей кодекс, в 13 дотримувався преторського едикту останньої редакції. Конституції наведені у хронологічному порядку з вказівкою адресатів та часу видання. Праця Грегоріана мала офіційну силу і визнання аж до її відміни Кодексом Юстиніана.
   Наступною

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>