ду Res iudicata pro revitate habetur (D. 50.17. 207).
  
   Тим самим претор міг за певних умов захистити невласника від власника, залишивши без свого захисту того, хто був власником за нормами цивільного права (бо просто «перетворити» невласника у власника претор права не мав). У результаті такий, позбавлений преторської підтримки, власник з усіх своїх прав зберігав одне тільки ім'я власника. Магістрат «не творить закону» (це право в епоху Республіки мають народні збори, за принципату - сенат), але в силу наданої йому виконавчої влади - imperium - він керує роботою суду, і саме у цій якості надає підтримку новим суспільним відносинам. Претори шукали - і знаходили - правовий вихід зі становища, засіб захисту — remedium. Старі закони нібито й не відміняються, але - за допомогою юридичних фікцій, вміло застосовуваних претором - обслуговують уже нові суспільні потреби.
   У результаті такої правотворчої діяльності преторів, курульних едилів, правителів провінцій склалася, поряд з ius civile, споконвічним цивільним правом, нова система норм, що отримала назву ius honorarium (від слова honores - почесні посади), його ще називають право магістратське. Юрист Павел підкреслює, що преторське право заслуговує такого найменування у тому разі, якщо претор не порушує «звичай предків» (D. 1.1. 11), тобто діє в тому ж правовому полі. Найважливішим елементом - і інструментом - преторського права виступають юридичні фікції, які дозволяють виводити бажаний результат нібито з норм права квіритського.
  
   4. Діяльність юристів
  
   Вивчення, коментування, розробка права вважалися справою, гідною всілякої поваги. Нею споконвіку займалися люди найбільш високого становища, зокрема великі понтифіки. Власне, римська суспільна думка зневажливо ставилася до багатьох шанованих нині творчих професій - педагогічної, акторської, письменницької, поетичної,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>