у разі прийняття спадщини, отримує право на її четверту частину - quarta. У випадку відмови від прийняття фідуціарної спадщини (наприклад, на знак протесту, аби фідеікомісарій також нічого не отримав), його змушують-таки її прийняти за законом і виконати вимогу спадкодавця, але уже без виділення належної четвертої частки.
   У законодавстві Юстиніана (указ 529 р.) легати і фідеікоміси були об'єднані за суттю і за формою: було встановлено, що будь-який легат чи фідеікоміс створює для особи, на користь якої він встановлений, обов'язкову вимогу до спадкоємця, забезпечену законною іпотекою на спадкове майно.
   Інший указ Юстиніана 531 р. остаточно підтвердив злиття легатів та фідеікомісів.
  
  
   Контрольні запитання
  
   1. Що таке універсальна і сингулярна наступність у спадкуванні?
   2. Назвіть три форми спадкування у римському приватному праві. Які з них вважалися пріоритетними? Що таке необхідне спадкування?
   3. Як протягом історичного розвитку Римської держави проходило розширення кола спадкоємців за законом?
   4. Перелічіть класи спадкоємців за Юстиніановим законодавством. Чому пережиле подружжя, на відміну від норм сучасного приватного права, в Римській державі належало до останнього, п'ятого класу спадкоємців?
   5. Вкажіть фактори дійсності заповіту. В яких випадках заповіт визнавався недійсним?
   6. Чому складання заповіту, на думку римських юристів, належало до норм публічного, а не цивільного права?
   7. Що таке «законна частка»? У якій формі вона могла бути виділена спадкоємцям?
   8. Яким чином проходив вступ в успадкування? Чи міг прийняти спадок по римському громадянину раб? (перегрій?).
   9. Перелічіть основні види легатів.
   10. Чим фідеікоміси найбільш суттєво відрізнялися від легатів? Чому законодавцю доводилося вимушувати (або заохочувати) фідеікомісаріїв до прийняття спадщини?
  
  
  
   Використана література
  
   Новицкий

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>