и великими боргами, що це зачіпало інтереси кредиторів спадкоємця. Однак для них пільга beneficium separations передбачена не була - ніхто не може оспорювати право квірита-спадкоємця робити нові борги. Задоволення вимог кредиторів спадкодавця відбувалося у порядку висунення претензій. У першу чергу задовільнялася раніше висунена вимога..
   Панував принцип Prior tempore — potior iure, тобто першому у часі - перевага у праві. Якщо спадкова маса була вичерпана, а борги ще залишалися, ті, хто запізнився, не отримували нічого. Наприклад, померлий мав майно на 10 тис. сестерцій. Трьом кредиторам він винен по одній тисячі, четвертому - 15 тисяч. Найбільший кредитор устиг висунути свій позов до спадкоємця, який описав майно з нотаріусом, третім. Тоді двоє кредиторів, які випередили його у висуненні позовів, отримають по своїй тисячі, найбільшому кредитору залишиться решта 8 тисяч, а останній кредитор свою тисячу не отримає - спадкова маса уже вичерпана.
   При поділі майна між спадкоємцями пропорційно ділилися і борги. Могли у таких випадках виникати і солідарні вимоги до боржників та солідарна відповідальність перед кредиторами - за умови, що успадковувалося неподільне майно (ферма, корабель). Поділ майна між спадкоємцями відбувався через взаємну угоду або у судовому порядку. Якщо мова йшла про неподільний об'єкт, суд присуджував його одному зі спадкоємців з умовою виділення іншим пропорційної грошової частки.
   При розподілі спадщини завжди враховувалося спадкове зарахування: придане, цінний подарунок, зроблений за життя померлого одному чи кільком спадкоємцям тощо. У випадку відмови одного зі спадкоємців від прийняття спадщини діяв т.зв. ius accrescendi — правило пропорційного збільшення частки спадщини за законом чи заповітом тих спадкоємців, які від свого права не відмовилися.
   У спірних випадках претендентам на спадщину

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>