ціях. За Юстиніана підтверджено право на необхідну частку за усіма нисхідними і висхідними родичами, але введено одне суттєве розмежування. Якщо число таких спадкоємців не перевищує трьох, то кожний отримує по третій частині від законної частки; якщо ж їх чотири і більше -то по половині тієї частки, яку кожний би отримав за законом.
   Ще одне нововведення Юстиніана: необхідний спадкоємець мав право висунення позову quarela inofficiosi testamenti лише у випадку, якщо його повністю обійшли при розподілі спадщини. В разі, якщо йому була виділена частка, менша за його portio debita, він мав право у судовому порядку вимагати лише поповнення своєї долі у спадщині до належної за законом частки. Також, за Юстиніановим законодавством, portio debita могла бути виділена необхідним спадкоємцям у будь-якій формі, наприклад, як придане дочці чи подарунок спадкодавця ще за його життя (вони згодом враховувалися у загальній спадковій масі). Існували законні причини позбавлення належної родичу необхідної частки. Для нисхідних родичів таких причин встановлювалося 14, для висхідних -аж 18. Наприклад, позбавлявся законної частки родич, який посягав на життя спадкодавця, незалежно від того, був такий замах вдалим чи ні. Могла бути позбавлена спадщини дочка, яка вийшла заміж у віці до 25 років без згоди батька (її ж одруження без такої згоди у старшому віці не позбавляло права на необхідне спадкування - так держава турбувалася про шлюби, що були необхідні для відтворення населення).
  
   4. Прийняття спадщини
  
   Відкриття спадщини відбувається у момент смерті спадкодавця. Але протягом певного періоду спадщина вважається «лежачою» (heredias iacens), спадкоємець ще вирішує, чи прийняти її. В період ранньої Республіки, якщо хтось захопив таке «безгоспне» майно і проволодів ним рік (для нерухомого майна - два роки) без заперечень з боку законних

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>