у випадку, якщо: а) відсутній заповіт; або б) заповіт визнано недійсним; або в) особи, вказані у заповіті померли раніше чи одночасно зі спадкодавцем (пригадайте презумпцію одночасної смерті у випадку загибелі від стихійного лиха) або відмовилися від спадщини.
   За законодавством Юстиніана (Новелла 118-ма (543 р.) та на її часткову зміну - 127-ма (548 p.), встановлювалися чотири основні та один додатковий класи спадкоємців.
   До першого класу належали усі нисхідні родичі: діти без різниці віку і статі, онуки і онучки. За життя дітей спадкодавця їх діти (онуки і онучки померлого) не спад-кували. У разі смерті дітей спадкодавця до відкриття спадщини, між його дітьми (онуками і онучками спадкодавця) розподілялася та частка спадщини, яка б належала їх померлому батьку чи матері. Таке спадкування називається спадкуванням за правом представництва. Спадкоємці за правом представництва є спадкоємцями не своїх батьків (вони померли раніше), а основного спадкодавця - діда, баби. Можлива і т. зв. спадкова трансмісія (transmissio hereditatis), коли син (дочка) основного спадкодавця помирають уже після його смерті, а їх діти успадковують спадщину, що включає у себе й дідове (бабине) майно.
   Другий клас складали висхідні родичі, а також повно-рідні брати й сестри та їх діти. Успадковують майно в рівних долях. Діти померлих братів і сестер мають право на ту частку спадщини, яка б належала їх батькам. За наявності висхідних ближчого ступеня (батько еманципованого сина чи сина-воїна, мати), висхідні дальшого (дід, баба, прадід) майна не успадковують. Якщо були лише висхідні родичі, то спадщина ділилася на дві частки - батька й матері і розподілялася по двох лініях! Наприклад, залишилися дід і баба по материнській лінії і лише баба по батьківській. Майно ділилося на дві (а не три) частки - одна бабі по батьківській лінії, друга - діду

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>