ati, тобто діти, віддані ним в усиновлення, якщо на момент смерті спадкодавця вони були звільнені від patria potestas усиновителя). Еманциповані діти були зобов'язані вносити в спадкову масу усе своє майно, яке надалі підлягало розподілу між усіма спадкоємцями. Тим самим усувалася несправедливість, що могла б виникнути, якби майно померлого розподілялося між еманципованими, які володіли уже власним майном, і нееманципованими, чиї продукти праці за життя померлого спадкодавця автоматично потрапляли у його власність. Зрозуміло, що еман-циповані могли відмовитися від прийняття спадщини і тим самим зберегти власне майно від перерозподілу.
   2. Особи, що мають право спадкування за Законами XII Таблиць (legitimi). Цікаво, що до цього розряду потрапляли усі legitimi heredes, причому 'sui покликалися уже вдруге, але без еманципованих дітей, що й могло послужити побуджувальним фактором для прийняття спадщини, яку sui не схотіли приймати - і ділити - сукупно з еманципованими дітьми.
   3. Unde cognati - всі кровні родичі до шостого ступеня спорідненості включно, в порядку близькості. З сьомого ступеня споріднення покликалися лише sobrino та sobrina nati, тобто діти троюрідних братів і сестер. У цьому розряді sui покликаються вже утретє, удруге покликаються emancipati, допускаються до прийняття спадщини також in adoptionem dati (тобто віддані в усиновлення), навіть якщо вони продовжують перебувати під владою усиновителя.
   4. Unde vir et uxor. За відсутності (відмови) родичів попередніх розрядів - член подружжя, що пережив іншого. Встановлено було наступність спадкування suc-cessio ordinum. Якщо ближчий спадкоємець відмовлявся від спадщини, покликався наступний. Спадщина ставала виморочною, якщо спадкоємців не було або усі вони від неї відмовлялися. Зберігався принцип універсального наступництва. Спадкування за законом наставало

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>