алежно від того, чи вдалося йому зникнути з місця події. Оскільки частіше траплялося так, що грабіжника на місці злочину не ловили, з метою посилення відповідальності за грабунок претор Лукулл в 76 р. до н. е. ввів особливий позов actio vi bonorum raptorum, первісно чисто штрафний, а в праві Юстиніана - змішаний. У разі, якщо грабіжник не був затриманий впродовж року, відповідальність знижувалася до простого покриття збитків.
   Образа (iniuria) в Законах XII Таблиць розуміється лише як посягання на тілесну недоторканність римського громадянина. Найтяжчий ступінь такої образи - membrum ruptum (втрата органу), тягне за собою помсту за принципом таліону: око за око, зуб за зуб, якщо тільки сторони не дійшли іншої угоди. Менш тяжкі ушкодження, os fractum (зламана кістка), караються штрафом на користь постраждалої сторони: 300 асів для вільного і 150 для (господаря) раба. Нанесення побоїв без поранення або образливих ляпасів, verberatio, pulsatio, каралися штрафом в 25 асів. У класичний період iniuria могла бути здійснена словами (iniuria verbalis) чи діями (iniuruia realis).
  
   Образа також поділялася на кілька категорій: вона могла бути простою і жорстокою, завданою самому громадянину чи його дружині, дітям, рабу. Жорстока образа визначалася: дією (наприклад, побої різками), місцем (віч-на-віч чи публічно, на Форумі або в театрі), особою кривдника і ображеного (наприклад, вільновідпущеник образив сенатора чи магістрата). Тут слід взяти до уваги ще ось яку обставину: згідно із законом Порція Леки (lex Рогсіа) 199 р. до н. е. заборонялося побиття різками римських громадян. Тим самим жорстока образа сприймалася як своєрідне проголошення ображеного своїм рабом. У римській літературі імператора Клавдія ганьбили згадкою про те, що він зносив побої Гяя Цезаря, тим самим ніби погоджуючись зі своїм рабським станом. Саме поняття

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>