озрахуватися в обов'язковому порядку - давався навіть спеціальний позов actio funeraria (D. 11.7. 14.13).
   У будь-якому випадку gestor не має права вимагати від dominus'a чогось більшого, ніж покриття своїх реальних затрат (наприклад, знайдена собака належить до рідкісної породи і той, хто її знайшов, вимагає винагороди «за чесність»). До цієї категорії quasi ex contractu потрапляв і викуп римського громадянина з полону, здійснений іншим громадянином. Хоч діяв загальний принцип «свобода ціни не має», але для вказаного випадку викуплений з полону (redemptus) був лише зобов'язаний відшкодувати суму викупу - і не більше. У випадку, якщо gestor веде чужу справу, вважаючи її своєю (наприклад, брат користується спадщиною по своєму брату до раптового повернення з полону сина померлого), на нього поширюються усі пільги незаконного добросовісного володіння - так, він не відповідає за спожиті плоди, йому повертаються зроблені ним корисні та інші затрати тощо.
   Безпідставне збагачення. В імператорський період позови за цією категорією квазі-контрактів були зведені до трьох груп: a) conditio indebiti - позов про повернення помилково сплачених сум. Наприклад, одна особа сплачує іншій неіснуючий або уже оплачений борг. Тут вимагається, щоб борг був відсутнім, а платіж - проведеним унаслідок взаємної помилки двох сторін (в разі умислу отримувача платежу - він злодій); б) conditio causa data causa non secuta - позов про повернення певного майнового надбання, мета якого не здійснилася. Встановлене придане після заручин перевезене до будинку нареченого. В останній день перед весіллям наречена трагічно загинула. Оскільки підстава передачі майна (шлюб) не була дотримана, передане нареченому родиною нареченої майно підлягає поверненню; в) condicio ex causa furtiva - позов про повернення одержаного від крадіжки, але не до самого злодія

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>