аким чином: після прийняття зобов'язання перед клієнтом банкір не ставав боржником третьої особи, на чию користь мав бути здійснений платіж. Проте, у разі наявності збитку (наприклад, lucrum cesans) внаслідок неотримання грошей від банкіра, ця третя особа могла висунути позов проти клієнта банку. В свою чергу клієнт банку мав право регресного позову проти банкіра, який порушив умови пакту receptum argentarii,— т. зв. actio recepticia.
   Pactum iurisiurandi - це добровільна угода між позивачем і відповідачем, коли позивач обіцяє не стягувати з боржника суму боргу, якщо той складе присягу, що він нічого не винен; або навпаки - боржник зобов'язується сплатити спірний борг, якщо присягу про справжність цього боргу складе кредитор. У разі, якщо і після складення такої присяги інша сторона тяжби буде наполягати на подальшому судовому розгляді справи, претор надасть підтримку її опоненту на підставі exceptio iurisiurandi. У такому випадку заінтересованій стороні достатньо буде лише довести факт складення присяги.
   Імператорські пакти (pacta legitima) отримали юридичне визнання в період пізньої Імперії. Юридичною підставою для них служили закони, проведені в життя імператорами. До цієї групи належать: compromissum, pactum dotis, pactum donationis.
   Compromissum - це згода сторін на передачу їх тяжби на розгляд суду третейського (а не звичного для періоду пізньої Імперії державного екстраординарного), тобто у відання погодженого самими сторонами арбітра, а не державного судді. За невиконання рішень арбітра винна сторона піддавалася штрафу (D. 4. 8. 27.6).
   Pactum dotis - це неформальна угода, в якій дається обіцянка встановити придане (родичами нареченої чи якимось меценатом). Чоловік у разі невиконання такої обіцянки мав condictio ex lege, яким захищав своє право вимагати надання обіцяного.
   Pactum donationis - неформальна

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>