е дала свою згоду на виконання цієї функції, вона вважається зобов'язаною довести до кінція вирішення справи і при цьому не обманути довір'я сторін тяжби. За ухилення від виконання свого обов'язку третейський суддя піддавався штрафу (D. 8. 32. 12), звільнити його від розгляду справи могли лише виняткові обставини: тяжка хвороба, конфлікт з однією зі сторін тяжби, який розпочався уже після надання згоди на виконання функцій арбітра, а також обрання арбітра на таку магістратську посаду, яка робить неможливим виконання обов'язків арбітра.
   Вище уже згадувалося, що закон встановлював особливу відповідальність власників кораблів та заїжджих дворів за збереження речей подорожніх - вони відповідали навіть у випадку пропажі чи пошкодження речі без вини такого власника. Звільняє їх від відповідальності лише дія непереборної сили. Важливо відзначити, що речі постояльців підпадали під відповідальність власників дворів чи капітанів кораблів автоматично (D. 4. 9. 3. 1), вони не мали права відмовитися прийняти річ на зберігання. Для захисту подорожніх від крадіжки, пошкодження і т. д. тих речей, з якими вони прийшли на корабель, заїжджий двір, шинок, претор надавав позов actio in factum.
   Receptum argentarii - це зобов'язання банкіра перед своїм клієнтом сплатити певну суму якійсь третій особі. Як правило, банкір оперував грошима, які лежали на рахунку клієнта, але це було необов'язковим - виплачені банкіром суми могли бути й більшими за розміри депозиту. Таким способом банкір зміцнював свої зв'язки з клієнтом. Також клієнт міг з допомогою такого пакту провести оплату свого боргу через представництво банку в іншому місті величезної імперії, без власної присутності.
   У класичному праві цей пакт був поширений не лише на грошові, але й усі інші речові зобов'язання. Загальні правила позовного захисту для цього пакту встановлювалися

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>