и (do ut des). Речі, передбачені для обміну, повинні були бути рівноцінними. Діяло правило евікції, тобто відповідальності відчужувача перед набувачем за гарантування свого дійсного права власності на передавану річ.
  
   4. «Зодягнуті» пакти
  
   Неформальна угода (pactio, pactum), яка не підпадала під жоден з типів контрактів, була позбавлена позовної сили. Проте потреби господарського життя вимагали змін. У преторські едикти епохи Принципату було навіть включено таке положення: «Неформальні угоди, в яких не буде dolus malus, які не будуть суперечити законам, постановам народних зборів, рішенням сенату, декретам і едиктам імператорів і не будуть спрямовані в обхід будь-якої з цих норм, я буду захищати» (D. 2.14. 7. 7). Проте цей акт не означав надання позовного захисту пактам, а лише можливість для відповідача за позовами посилатися на exeptio pacti в порядку заперечення. Разом з тим окремі неформальні pactum отримали і позовний захист. Вони почали називатися pacta vestita (дослівно «зодягнуті») і поділялися на три групи: pacta adiecta (приєднані до основного договору), pacta prae-toria (преторські) та pacta legitima (визнані імператорськими постановами).
   Під назвою pacta adiecta маються на увазі додаткові до головного договору умови, які ставлять за мету внести певні зміни в юридичні наслідки головного договору, зокрема накласти на ту чи іншу сторону в договорі певні додаткові обов'язки. Такі додаткові погодження могли бути приєднані до основного договору під час укладання самого договору (in continenti) або через певний час після його укладення (ex intervallo). Наприклад, під час укладення угоди про купівлю-продаж земельної ділянки досягається домовленість pactum про те, що надалі продавець земельної ділянки буде її орендатором і матиме право першочергового викупу цієї ділянки у нового власника. Якщо пакт укладався

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>