були дії юридичного характеру - укладання правочинів, виконання процесуальних дій, а також інші послуги, що вимагали особливої кваліфікації,- ведення торгівлі, представництво на зборах тощо. Доручені дії повинні були бути фізично можливими, дозволеними законом, не суперечити суспільній моралі. Довіритель міг відмовитися від виконання послуг - або ще до початку активної діяльності довіреного, або в разі незадовільного виконання. У цьому останньо у випадку усі витрати довіреного повинні бути покриті, але довіритель має проти такого довіреного прямий позов - actio mandati directa. Довірений може відмовитися від виконання доручення відразу, або в процесі роботи -якщо тільки це не завдасть шкоди довірителю. Виконувати доручення довірений має, керуючись інструкціями довірителя. Він може передоручити справу третій особі, але у такому випадку зберігає повну відповідальність за можливі збитки довірителя.
   Договір товариства (societas) - консенсуальний договір, за яким учасники-socii об'єднувалися для досягнення певної господарської мети. Договір базувався на взаємній впевненості в порядності його учасників. Встановлювалася спільність майна - усього, що належала членам товариства (наприклад, домовленість братів-спадко-ємців не дробити отримане у спадок господарство), чи тільки того, яке вимагалося для спільного ведення зазначеної господарської діяльності. Розміри внесків могли бути рівними або ні, грошовими, майновими тощо. Встановлювалося товариство на певний строк або безстрокове.
   Кожен з членів мав право вимагати покриття власних затрат на корисні і необхідні витрати, здійснені ним для потреб товариства. За випадкову загибель чи пошкодження спільного майна усі члени societas несли солідарну відповідальність. Пошкодження або втрата майна внаслідок несумлінності або конкретної вини співучасника товариства передбачали його

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>