- підрядчик береться за певну плату виготовити для замовника певну річ. План роботи розробляється підрядчиком самостійно. Замовник надає матеріал (якщо матеріал належить підрядчику, то, за правом Юстиніана, це не підряд, а купівля-продаж), він же висловлює свої побажання щодо готової речі. Підрядчик несе відповідальність за усяку вину, навіть culpa levis. Ризик випадкової загибелі речі аж до її передачі замовнику лежить на підрядчику. Якщо виконати підряд завадив casus, відповідальність підрядчика не настає, але він має право вимагати оплати лише фактично виконаної роботи. Про будь-які зміни в умовах договору (відступ від первісного проекту, здешевлення чи подорожчання будівництва) підрядчик повинен був інформувати замовника і діяти далі тільки з його згоди. Для захисту своїх прав сторони мали позови: підрядчик - actio locati, замовник - actio conducti.
   Договір доручення (mandatum) - довіритель (manda-tor) доручав іншій особі - довіреному (procurator) виконання певних дій чи послуг. Договір доручення вважався безоплатним, тому не принижував честі і достоїнства виконавця, як договір особистого наймання. Довіритель був зобов'язаний повернути усі витрати довіреного, також встановлювалася практика виплати подяки за успішно виконане доручення. Така подяка називалася гонораром і, на відміну від жалування найманця, вважалася навіть почесною. Гонорари були основним джерелом існування осіб т. зв. вільних професій, зокрема адвокатів.
   У римському процесуальному праві адвокат, який мав юридичну освіту, захищав свого клієнта як перед претором під час попереднього слідства, так і перед суддею. Посада адвоката в республіканський час офіційно не оплачувалася, а в імператорську епоху законом був встановлений максимальний гонорар в 10 тис. сестерціїв (Senatus consultum Claudianum, 47 p. н. е.)-
   Предметом договору доручення були

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>