у вказаному місці.
   Як уже зазначалося, відповідальність за випадкове пошкодження чи загибель речі з індивідуальними ознаками з моменту укладення угоди до моменту фактичної передачі речі ніс покупець, оскільки він де-юре ставав її власником. Проте в посткласичний період ця відповідальність була перекладена уже на продавця.
   Договір наймання (locatio-conductio) - ще один договір з групи консенсуальних контрактів. За певну плату наймодавець надає наймачеві у користування якусь річ (раб також вважався річчю) або працю вільної людини. Договір цей двосторонній, рівний. Існували три види договору наймання: а) наймання речей (locatio-conductio rerum); б) наймання робочої сили вільної людини (locatio-conductio operarum); в) замовлення або підряд (locatio-conductio operis). Договір вважався укладеним, якщо сторони домовилися про предмет замовлення, строки виконання і ціну даної послуги.
   Договір наймання речей полягав у тому, що наймодавець (locator) надавав наймачу (conductor) у тимчасове користування певну річ за певну плату. Ця річ не обов'язково повинна бути власною (наймач речі, наприклад, будинку, міг у свою чергу передати її - усю чи частинами — у піднайм, часто навіть без відома власника), але обов'язково - не вилученою з обороту (так, не можна було надати у винайм предмети релігійного культу). Термін дії договору встановлювався контрагентами.
   Обов'язки наймодавця: вчасно надати річ у справному стані; нести відповідальність за приховані дефекти речі; здійснювати у разі потреби ремонт речі; сплачувати податки. Він повертав наймачеві усі необхідні і корисні витрати на здану у винайм річ. У свою чергу, він мав право: вимагати у наймача бережливого поводження з річчю, своєчасної сплати домовленої суми, своєчасного повернення речі цілісною і неушкодженою.
   Обов'язки наймача: своєчасно сплачувати платню за користування,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>