ння майно чи тим більше самостійно використати його для погашення навіть законно обґрунтованих вимог недопустимо.
   Договір поклажі двосторонній, нерівний. Зберігач зобов'язаний у більшій мірі - зберегти річ у належному стані, вчасно повернути. Поклажедавець має оплатити витрати, пов'язані із зберіганням (наприклад, на харчування військовополонених-рабів) та з покриттям можливої шкоди, завданої внаслідок недоліків речі, переданої на зберігання (залишений кінь виявився скаженим і перекусав та заразив худобу депозитарія). У такому випадку депозитарію надається actio deposit! contraria - якщо зберігання завдало йому якоїсь шкоди. Якщо ж депозитарій втратив річ, передану йому на зберігання, депонент має право на позов actio depositi directa. За цим позовом завдані збитки покриваються в одинарному розмірі. Якщо ж такий поклажеприймач доводить справу до того, що віддану на зберігання річ доводиться вимагати через суд, додатковим покаранням для нього настає infamia. Це справедливо, оскільки, ухиляючись від повернення довіреної речі, поклажеприймач порушує довір'я, fides, а це безчестить людину. Збитки компенсуються у подвійному розмірі, а для зберігача додатково настає infamia - безчестя, у разі, якщо поклажа була здійснена під час нещасного випадку (depositium miserable) - заколоту, пожежі, загибелі корабля, коли власник речі, переданої на зберігання, внаслідок скрутного становища не мав змоги вибирати депозитарія на свій розсуд. Вважалося, що такий депозитарій винний у більшій мірі, оскільки скористався чужим нещастям.
   Ульпіан звертає увагу ще й на той факт, що, вибравши в нормальній ситуації собі контрагента власноручно (fidem elegit), поклажедавець сам до певної міри винний, якщо ця довірена особа виявиться негідною довір'я. Тому справедливо, що відповідальність настане в одинарному (а не подвійному) розмірі. Поклажа

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>