ий мав назву «календи». Право класичної доби встановлювало відсотки у розмірі 1 % на місяць від суми основного боргу. За Юстиніана вони були зменшені до 6 (для торгівців - 8) відсотків на рік. Заборонялося нарахування відсотків на відсотки (анатоцизм). Діоклетіан у 290 р. н. е. видає указ про те, що особи, які вимагають відсотків на відсотки, піддавалися б безчестю (С. 2.11.20).
   Вимагалися особливі укази, щоб намісники провінцій та близькі до них особи не займалися лихварством (D. 12. 1. 33). Юстиніан вирішив диференціювати ставку відсотку залежно від суспільного становища позичальника: до 4% річних, якщо він високопоставлена особа, до 8%, якщо він власник майстерні або купець, у решті випадків - 6%.
  
   Існував спеціальний вид позики foenum nauticum, коли кредитор надавав гроші купцю чи капітану торгового корабля під майбутню поїздку за товаром. Ризик випадкової загибелі валюти кредиту чи уже придбаного товару брав на себе не боржник, а кредитор. Зате відсотки були вищими — в праві Юстиніана до 12% як своєрідна страхова премія за час подорожі — quamdii navigat navis.
  
   Оформлявся договір позики, як правило, стипуляцією або видачею боргової розписки. Кредитор мав проти неспроможного чи недобросовісного боржника особливий conditio ex mutuo - позов з приводу позики. Боржник міг захищатися проти недобросовісного кредитора - якщо, наприклад, розписка була узята, а зазначена сума не видана,- з допомогою позову exeptio doli (посилання на недобросовісність контрагента), а згодом спеціального позову exeptio non numeratae pecuniae - ексцепції посиланням на неотримання валюти позики. У подібних спірних випадках onus probandi, тобто тягар доказу, покладався на позичальника, але з III ст. н. е. - уже на кредитора.
  
   Імператор Август засудив у судовому порядку тих, хто позичав гроші для себе під малі відсотки, а перепозичав під

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>