суму в графу «розхід», одночасно боржник робив у своїй дохідно-розхідній книзі запис у графу «дохід».
  
   Власне, відомо два типи книг: adversaria (журнал) та codex, або tabulae accept! et expensi. Перша велася громадянином протягом місяця і містила пам 'ятні записи як фінансового, так і особистого характеру. Ті зобов 'язання, які не були погашені до завершення поточного місяця, переносилися до codex.
  
   Часто подібним чином оформлювалися новації. Недобросовісний кредитор міг вимагати подвійної сплати боргу - основного, оформленого, наприклад, через стипу-ляцію боржника, і новації, зафіксованої у дохідно-розхідних книгах.
   Прихідно-розхідні книги були невідомі перегрінам. Строго кажучи, якби перегріни спробували запозичити цей римський інститут, доволі консервативне римське право далеко не відразу б визнало за календарями перегрінів їх юридичну значимість. Тому спершу в практиці відносин перегрінів з римлянами, а потім і між самими римськими громадянами для фіксації факту дійсної передачі певної суми кредитором боржнику почали застосовувати т. зв. сінграфи. Сінграф (syngrapha - з грецької «письмовий документ») складався від імені третьої особи, підписувався боржником і свідками. Процедура ця була складною (принаймні, не менш складною, ніж стипуляція). З практики цивільно-правових відносин Греції в римське право були привнесені т. зв. хірографи та апохи. Хірограф (chirographum) - це боргова розписка, складена від першої особи (боржника) і підписана ним особисто. Але й ця форма контракту не гарантувала боржника від недобросовісності кредитора; частими були випадки фактичної непередачі фіксованої у хірографі суми грошей, або вручення боржнику, який опинився у скрутному становищі, суми, набагато меншої за вказану у розписці.
   Апоха (apocha) - різновид боргової розписки (своєрідна квитанція).
  
  
   Контрольні питання
  
   1. У

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>