стичного сюжету, то у даному випадку маємо справу з типовою помилкою в предметі договору — сторони по-різному тлумачать поняття «Єрусалимський храм»;
   — помилки в особі контрагента (error in persona). Інколи особа контрагента має дуже суттєве значення для партнера - хтось замовляє власний портрет відомому художнику, купує квиток на концерт артиста тощо, а згодом виявляється помилка, наприклад, мова йде про менш талановитого однофамільця. Помилка в мотивах укладення угоди (наприклад, заповідач вказує в заповіті, що такий-то має отримати зі спадкової маси раба за те, що провадив справу померлого, або допоміг йому звільнитися від карного переслідування тощо. Пізніше виясняється, що ця особа не мала жодного відношення ні до справ померлого (чи до його звільнення від переслідувань). Тут все зрозуміло: заповідач помиляється щодо ролі ощасливленого заповітом, але сам заповіт дійсний і така стороння особа отримає усе, вказане у заповіті;
   - помилки в праві (тобто незнання законів). Діє загальне правило Ignoratia iuris nocet, ignoratio facti non no-cet - Незнання закону не виступає виправданням, незнання факту виступає виправданням. Проте помилки в праві прощалися жінкам, солдатам, неповнолітнім та жителям провінцій.
   Вираз волі сторін повинен бути абсолютно вільним і усвідомленим. Вираз волі, що настав у результаті обману, насильства чи примусу, вважався недійсним.
   Обман (dolus) - це умисне введення контрагента в оману з метою спонукання його до волевиявлення на шкоду власним матеріальним інтересам. Лабеон кваліфікував dolus як «лукавство, обман, хитрість, здійснені для того, щоб обійти, обманути, обплутати іншого» (D. 4 3. 1.2). Обманутому надавалася можливість - на власний розсуд — висунення позову actio doli для визнання самого договору недійсним і стягнення завданих діями обманщика збитків. Для відповідача це тягнуло

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>