самого предмета договору; д) можливості виконання договору обома сторонами.
   Законність договору у вузькому розумінні - це його відповідність приписам існуючого на момент укладення домовленості сторін закону. У ширшому розумінні такий договір не повинен суперечити нормам права, т. зв. добрим звичаям та законам природи. Незаконним вважається договір купівлі-продажу речей, вилучених з обороту; а також договір, укладений неправоздатною (раб, злодій тощо) або недієздатною (неповнолітній, марнотратник) особою.
   Під недотриманням добрих звичаїв малися на увазі поняття, які зачіпали честь римського громадянина (хтось бере зобов'язання виступити сутенером-звідником) або суперечили установленим традиціям (включення в договір доручення пункту про оплату послуг). Сюди ж потрапляли вимоги, які обмежували правоздатність римського громадянина — наприклад, працедавець вимагає на термін дії контракту від найнятої особи не вступати у шлюб чи не народжувати дітей (подібні пункти контрактів, наприклад, для танцівниць балетних труп у приватному бізнесі сьогодні є більш, ніж типовими!).
   Воля сторін повинна бути взаємною (недійсною є «угода», яка суперечить бажанням і намірам однієї зі сторін - рекетир нав'язує договір про «охорону») і спрямованою на досягнення визначених спільно певних цілей (пограбований віддає гаманець, щоб не бути убитим, його цілі, зрозуміло, не збігаються з цілями грабіжника).
   Прояв волі контрагентів повинен бути зрозумілим оточенню, без його фіксації неможливий вияв зустрічної волі. Форма волевиявлення може бути довільною, але вимагається, щоб вона була зрозумілою: усною, жестом, мімікою, в певних випадках - навіть умовчуванням.
   Визнаються достатнім волевиявленням і т. зв. конклюдентні дії - наприклад, постійний клієнт крамниці мовчки кладе на прилавок певну суму - ціну пляшки вина, буханця хліба тощо, тобто

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>