ть підрядчика буде обмежена сумою, яку замовник мав би втратити у разі цієї нової угоди. Тобто від позивача вимагається дотримання принципу доброї совісті.
   Боржник звільнявся від відповідальності у разі, якщо свого зобов'язання він не зміг виконати внаслідок дії випадку (casus) або впливу нездоланної сили (vis maior). Під casus розумілася загибель речі чи інша неможливість виконати зобов'язання - без вини боржника. Діяло правило Casus a nullo praestare - За випадок ніхто не відповідає. Наприклад, взятий у винайм чи позичку раб пішов купатися і втопився. Проте капітани кораблів та власники заїжджих дворів несли відповідальність і за casus. Нездоланною силою vis maior вважалася дія стихійних сил природи, які неможливо передбачити і запобігти: землетрус, шторм, наліт сарани тощо.
  
   Тут теж був свій спірний момент. Юрист Сервій обгрунтував положення, що й: «За неподоланної сили боржник несе відповідальність, якщо до справи домішується його вина» (D. 44. 7. 1. 4). Наприклад, ураган зірвав погано закріплену черепицю і вона завдала шкоди перехожому чи чужій худобі. Якщо буде встановлено вину власника будівлі за недбало зроблений дах, настає його відповідальність і за дію неподоланної сили - урагану. Цю ж то чку зору поділяли й пізніші юристи.
  
   Інколи дії боржника могли одночасно приносити як збитки, так і вигоди кредиторові. Наприклад, при веденні справ відсутньої особи без її відома (типовий квазі-контракт) гестор здійснював дії, яких би не допустив господар (купував недосвідчених рабів тощо). Але за іншими угодами його дії принесли вигоду домінусу. В юриспруденції встановилася думка: «коли по деяких справах вийшов прибуток, а по інших збиток, то відсутній повинен зарахувати прибуток (разом) зі збитком» (D. 3.8.10).
  
   6. Забезпечення зобов'язань
  
   Кредитор завжди був заінтересований у своєчасному і реальному виконанні

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>