ьних та буржуазних держав
   Занепад рабовласницького ладу означав і занепад класичного римського права, що було правом рабовласницької формації. Римське приватне право ще продовжувало існувати і навіть розвиватися у Візантії. Що ж стосується варварських країн Західної і Центральної Європи, то після VI ст., коли король вестготів Аларіх II уклав для підвладного римо-галльського населення Lex Romana Wisigitorum (з певними запозиченнями з римського права), воно переживає період тривалого забуття.
   З розвитком ремесла і торгівлі, включаючи міжнародну (стимулятором послужили хрестові походи), відроджується інтерес до римського права - спершу науковий, а згодом і практичний. Видатну роль у відродженні і популяризації класичного римського права відіграв Болоньський університет. Починаючи з XI ст. у цьому навчальному закладі практикуються т. зв. глоси 1 — публічні зачитування і тлумачення джерел, в першу чергу Корпуса Юстиніана. У другій половині XII ст. на зміну глосаторам прийшли т.зв. коментатори, які більшу увагу приділяли тлумаченню глоса, ніж безпосередньо джерелам (своєрідне «мистецтво заради мистецтва» з елементами схоластики).
   Услід за Болонським університетом практикувати вивчення римського класичного права стали й інші європейські університети - паризька Сорбонна, Празький та ін. Під впливом науковців застосовувати римське право починають і практики - в Німеччині цей процес розпочався уже в XII ст. і досягнув свого найвищого розвитку в XV-XVI ст. На відміну від суперечливих одна одній феодальних систем права римське право як право суспільства товарного виробництва краще відповідало потребам ранньокапіталістичного розвитку та абсолютистської держави.
   Рецепції римського права значною мірою сприяв його абстрактний характер. В Італії римське право отримало статус lex generalis, його почали автоматично застосовувати

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>