|
зливок замість грошей) можлива тільки зі згоди кредитора.
Єдиний виняток - за Юстиніана був введений закон, який зобов 'язував кредитора приймати в уплату нерухоме майно замість грошей. Такий кредитор, отримавши земельну ділянку замість грошової суми, з точки зору авторитетів права перебував у становищі покупця. Тобто боржник ніс відповідальність за евікцію, а також за dolus, якщо він робив спробу завищити ціну землі і видати погану ділянку за високоврожайне поле. Щоправда, частина юристів вважала, що у випадку відсудження землі, переданої на сплату боргу, її справжнім власником, сплата нєвласнику-боржнику не зараховується і залишається у силі попереднє зобо-в 'язання (D. 46. 3. 46).
У випадку, якщо боржник має перед кредитором кілька боргів, право зарахувати плату за той чи інший борг надається боржнику. Якщо він цього не зробив, вказане право переходить до кредитора. Якщо обидва не потурбувалися про те, щоб визначити, яке саме боргове зобов'язання погашається цим платежем, встановлюється черговість боргів даного боржника: спершу відсотки, потім сума основної позики (С. 8.42. 1); спершу борги, які «достигли» для примусового стягнення, потім - усі інші (D. 46. 3. 103); спершу борги, за які присуд означатиме для боржника безчестя чи штрафні санкції, потім - інші; спершу борги, забезпечені заставою, потім - нею не забезпечені (D. 46. 3. 97). Тобто, як бачимо, таке зарахування здійснюється переважно з огляду на інтереси боржника.
Кредитор (принаймні, в праві Юстиніана) не зобов'язаний приймати часткову сплату боргу, наприклад, при сумі позики в 10 тисяч сестерціїв прийняти від боржника п'ять тисяч, а на решту суми висунути позов. Зобов'язання розглядається як єдине ціле.
5. Наслідки невиконання зобов'язань
Римське цивільне право встановлювало однакові наслідки (санкції) невиконання або неналежного виконання
|