негайно. Тим самим актом державної влади боржника зобов'язували достроково виконати свої зобов'язання. У випадку надзвичайних злигоднів верховні жерці оголошували т. зв. Священну весну (востаннє у 217 р. до н. е.). Серед інших заходів ця акція проголошувала і повну ліквідацію усіх приватних боргів громадян.
  
   У докласичний період боржник, чиє зобов'язання не було прийняте кредитором з вини останнього, мав право після нагадування кредитору - навіть знищити предмет зобов'язання, наприклад, вилити в землю уже оплачене покупцем вино і звільнити свої ємкості для вина нового врожаю. Імператорські укази III ст. н. е. рекомендують боржнику спочатку при свідках запропонувати кредиторові суму платежу з усіма відсотками, а потім, опечатавши вказану суму, передати її на зберігання в державну скарбницю - це припинить нарахування відсотків (С. 4. 32. 19; С. 4. 32.6), а також унеможливить відчуження кредитором предмета застави (С. 8.27. 8). Таке зберігання називається депонентом. Депонування, як правило, здійснюється в присутності претора; гроші на зберігання можна було передавати не лише у державну скарбницю, але й у касу храму;
   - виконання повинно строго відповідати змісту зобов'язання. Так, недопустиме дострокове виконання зобов'язання, якщо тільки така можливість спеціально не передбачена у домовленості з кредитором (наприклад, не можна привезти замовлених рабинь-танцівниць за кілька днів до передбаченої урочистості).
  
   Але в певних випадках заборонено дострокове виконання зобов 'язання навіть у разі погодження з кредитором. Наприклад, недопустимо достроково виплатити усю суму аліментів, бо може статися, що «дочасно виплачені гроші будуть проїдені» - D. 2. 15. 8. 6.
  
   Не допускається виконання зобов'язання частинами (зорав чуже замовлене поле восени, засіяв навесні). Заміна предмета зобов'язання (наприклад, віддати золотий

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>